<< Главная страница

Iстотне



Категории Євген Маланюк ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiла ростуть у невмолимi черги. Громадиться цеглинами життя. Як рух, як пруг, як вiчний вир енергiй, Триває й визначається буття. У наступнiй строфi автор за допомогою метафори створив неповторний образ будiвлi. Водночас вiн утверджує думку про первiснiсть Слова i Любовi, якi передують будь-якiй справi: Спiва блакить крiзь готику риштовань, Дзвенить цемент крiзь дужу плоть будов. I все ж таки: в началi було — Слово! I все ж таки: начальний дух — Любов! Поет проводить специфiчну паралель мiж мотором i серцем людини:I в серцi, i в колекторах моторiв Пульсує i iскрить одне i те ж — Вiд хаосу до космосу просторiв, Вiд атома до голубих безмеж.
Людина за повсякденними справами не завжди помiчає найголовнiше, iстотне — любов i добро — у своєму життi, ганяється за другорядним, несуттєвим. Є. Маланюк закликає до перегляду життєвих цiнностей. Доля в поезiï Стилет чи стилос змальовується автором в образi трагiчних терезiв, що свiдчить про гiркий життєвий досвiд лiричного героя вiрша: Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко Вагаються трагiчнi терези. Не кинувши у глиб надiйний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний лiс зiтхає ароматом i весь дзвенить вiд гiмнiв п'яних птахiв. Там зачарують гiпнотичнi кобри Пiд пестощi золототiлих дiв... А тут — жаха набряклий вiтром обрiй: Привабить, зрадить i вiддасть водi. Та тiльки тут веселий галас бою — Розгоном бур i божевiллям хвиль Безмежжя! Зачарований тобою, Пливу в тебе! В твiй п'яний синiй хмiль!
Лiричний герой поезiï вагається, чому надати перевагу — боротьбi чи поезiï. Вибiр цей iнколи буває трагiчним. Найчастiше в життi людини, як i в природi, вiдбувається протиборство (там пестощi — тут жаха набряклий вiтром обрiй). Герой готовий поринути у вир бурхливого життя.

Метки Iстотне, ЄВГЕН МАЛАНЮК, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко
Iстотне


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация