ПIд чужим небом



Категории Євген Маланюк ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал 1 Не треба нi паризьких брукiв, Нi Праги вулиць прастарих:  Все сняться матернiï руки, Стара солома рiдних стрiх.   Все сниться гук весни i вiтер. Веселий вiтер свiтлих лiт. А тут — молюсь, убогий митар,  Шукаю твiй вогненний слiд...   Нi, не знайти. Нiхто не знає. Нiхто не чув твоïх планiв. Бiля всесвiтнього Синаю, Як завше: золото й мечi.        2 Десь сiре поле в чорних круках, Що пророкують: кари! кар! А я тут, на чужинних бруках, Чужий — несу чужий тягар.   А я на полум'ï розлуки Назавше спалюю роки, I сниться степ твiй, сняться луки I на узгiр'ях — вiтряки.   Там — свист херсонського простору! Там вiтер з кришталевих хвиль! А тут: в вiкнi опустиш штору — I п'єш самотнiй, смертний бiль.   3 Несу отут страшний свiй iспит, I знаю, що життя мине. I мати, сидючи на призьбi, Вже не вичiкують мене.   Давно Євгена поминає За упокiй старенький пiп, За весною весна минає Пiд запашне зiтхання лип.   Все далi висиха Синюха Й линя ïï весела синь, А вiтер заголосить глухо I пролiтає в далечiнь.   Сiрiє стрiха пiд дощами. Вже й хата стала нетривка, I мати слухають ночами Бронхiтне гавкання Бровка.   4 По яких ще дорогах шукати причинноï долi? Перекотиполем блукати в яких степах? Вiтер грає веселий, хвилюючись по роздоллю, Вiд зруйнованих мiст розвiває горiлий пах.   Заховала перекупка-пам'ять всi сни глибоко, Тiльки будить горiлка на чорнiм шляху в корчмi.  Нiби морок душi, в ïï цвинтарно-мертвий спокiй Пiсля чарки отрути влiтає сонячний джмiль.   I ось все забуваю, все зникає в сутiннi. Зростає лише рiвний профiль i зоряний зiр Та ще заграв глухих за плечима твоïми тремтiння  Всi принади твоєï страшноï краси.   5 Кожен день тут приходить пустельний i легкий, А ти — там, за горами й ярами гориш. Не поможуть нi подорожi далекi. Нi чужа далечiнь, нi весна, нi Париж.   Заспокоïти серце? Та чим же? Та як же? Научи мене кров'ю твоïх молитов! Не поможе нiхто. I не буде iнакше.  Iз сльозами моïми змiшаю питво.   Що менi телефони, версалi, експреси? Нащо грiм Аргентин? Чудеса Нiагар?  Сниться синя Синюха i верби над плесом, Вольний вiтер Херсонщини, вiтер-дудар.   Сниться гомiн дубiв прадiдiвських та рiчка, Бiла хата та тепла долоня сестри... Тiльки б рiдного поля зворушлива стрiчка!          Тiльки б сiра солома прабатькiвських стрiх!   Коментар Доля закинула лiричного героя (вiн же й автор) далеко на чужину. Усе добре — цивiлiзацiя, розваги, тiльки героєвi самотньо, тоскно без рiдноï Херсонщини, старенькоï батькiвськоï хати, маленькоï рiчечки й привiту рiдних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, i мати вже, напевне, перестала очiкувати сина. Виявляється, що туга за батькiвщиною — одне з найболючiших почуттiв, i поет добре вiдчув це на собi. Вiрш складається з п'яти частин, кожна з них має свiй ритмомелодiйний малюнок вiдповiдно до змiсту й настрою героя (вiд теплих спогадiв до вiдчаю, пiдкрiпленого алкоголем).

Метки Пiд чужим небом, ЄВГЕН МАЛАНЮК, ЕМIГРАЦIЙНА ЛIТЕРАТУРА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ПIд чужим небом